Дозвіл на працевлаштування

Офіційне працевлаштування в України для більшості іноземних громадян пов'язано із необхідністю отримання дозволу на використання праці іноземця або особи без громадянства (дозволу на працевлаштування).

Так, чинне законодавство дозволяє роботодавцю використовувати працю іноземного громадянина без отримання дозволу на працевлаштування у випадку, якщо такий іноземний громадянин постійно проживає на території України, тобто отримав посвідку на постійне проживання в Україні, або можливість працевлаштування такого іноземного громадянина прямо передбачена чинними міжнародними договорами України. У всіх інших випадках для працевлаштування іноземного громадянина українському роботодавцю необхідний дозвіл на працевлаштування.

Іноземний громадянин, який має чинний дозвіл на працевлаштування, та візу типу Д (її можна отримати за наявності дозволу на працевлаштування), має право прибувши на Україну отримати посвідку на тимчасове проживання на території України на весь строк дії дозволу на працевлаштування. Вказана посвідка дає можливість постійно перебувати на території України протягом всього строку її дії на законних підставах. Таким чином, отримання дозволу на працевлаштування та посвідки на тимчасове проживання дає можливість іноземному громадянину перебувати на території України, не обмежуючись строками короткотермінового перебування (90 днів зі 180 з дати першого в'їзду) та вільно в'їжджати та виїжджати з України протягом строку дії посвідки на тимчасове проживання.

Строк дії дозволу на працевлаштування не може перевищувати одного року, однак у разі спливу вказаного строку та відсутності порушень як зі сторони роботодавця, так і зі сторони працівника – іноземного громадянина, строк дії дозволу на працевлаштування може бути у встановленому порядку подовжений на строк не більше одного року.

Відповідно до чинного законодавства України дозвіл на працевлаштування фактично отримується роботодавцем, а не іноземним громадянином. Роботодавець, який має намір працевлаштовувати іноземних громадян, повинен бути зареєстрований у центрі зайнятості як платник обов'язкових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не мати заборгованості перед цим фондом.

Працевлаштування іноземного громадянина вимагає від роботодавця офіційно виплачувати вказаному іноземному громадянину заробітну плату у розмірі не нижчому, ніж середня заробітні плата українського працівника відповідної професії.

Законодавство не визначає можливості отримання дозволу на працевлаштування для однієї особи на більше ніж одну посаду у одного і того ж роботодавця, а також не передбачає можливості отримання щодо однієї і тієї ж особи двох дозволів на працевлаштування у більше ніж одного роботодавця.

Повторне отримання дозволу на працевлаштування або продовження строку дії чинного дозволу на працевлаштування може бути істотно ускладнене, якщо роботодавець допускав порушення порядку працевлаштування іноземних громадян в минулому (не виплачував відповідний розмір заробітної плати, не повідомив відповідний центр зайнятості про те, що іноземний громадянин, який отримав дозвіл на працевлаштування, не приступив до роботи без поважних причин, тощо).

Щодо того, хто може бути українським роботодавцем для іноземного громадянина, в залежності від організаційно-правової форми (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство, приватне підприємства, інша юридична особа, фізична особа-підприємець) законодавчих обмежень прямо не встановлено. Однак, певні прогалини в правовому регулюванні дають підстави центрам зайнятості відмовляти в отриманні дозволу на працевлаштування роботодавцям – фізичним особам – підприємцям.

Завантажити Процедура отримання дозволу на працевлаштування в Україні

  • ЗІНЕВИЧ ВАНДА ЕДУАРДІВНА

    Юрист

    Корпоративне право; Реєстрація, перереєстрація, ліквідація суб’єктів господарювання; Отримання документів дозвільного характеру; Реєстрація інвестицій